35402 Пом'якшувач (гідрофільний, м'який і пухнастий)
Особливості та переваги
- Не належить до конденсації жирних кислот AEEA. Відповідає міжнародним екологічним стандартам і вимогам текстильної промисловості.
- Відмінна гідрофільність. Близько до миттєвої гідрофільності на звичайних бавовняних тканинах.
- Надає тканинам відчуття м’якості та пухнастості.
- Низьке пожовтіння та слабке фенольне пожовтіння. Підходить для білих і світлих тканин.
- Підходить як для набивання, так і для занурення.
- Легко розбавляти та розчиняти.
Типові властивості
| Зовнішній вигляд: | Світло-жовта прозора або каламутна рідина |
| Іонність: | Катіонний |
| значення pH: | 6,0±1,0 (1% водний розчин) |
| Розчинність: | Розчинний у воді |
| Зміст: | 85% |
| застосування: | Бавовна, вовна та суміші тощо. |
Пакет
Пластикова бочка вагою 120 кг, резервуар IBC і індивідуальний пакет доступні для вибору
ПОРАДИ:
Властивості бавовняного волокна
Бавовняне волокно є одним з найважливіших природних текстильних волокон рослинного походження і становить близько третини загального світового виробництва текстильних волокон. Волокна бавовни ростуть на поверхні насіння бавовнику. Бавовняне волокно містить 90~95% целюлози, яка є органічною сполукою із загальною формулою (C6H10O5)n. Бавовняні волокна також містять віск, пектини, органічні кислоти та неорганічні речовини, які утворюють золу при спалюванні волокна.
Целюлоза — це лінійний полімер ланок 1,4-β-D-глюкози, з’єднаних між собою валентними зв’язками між атомами вуглецю номер 1 однієї молекули глюкози та номер 4 іншої молекули. Ступінь полімеризації молекули целюлози може досягати 10000. Гідроксильні групи OH, що виступають з боків ланцюга молекули, з’єднують сусідні ланцюги між собою водневим зв’язком і утворюють стрічкоподібні мікрофібрили, які далі організовуються у більші будівельні блоки волокна. .
Бавовняне волокно частково кристалічне, частково аморфне; ступінь кристалічності, виміряний рентгенівськими методами, становить від 70 до 80%.
Поперечний переріз бавовняного волокна нагадує форму «квасолі», де кілька шарів можна розпізнати наступним чином:
1. Зовнішня клітинна стінка, яка, у свою чергу, складається з кутикули та первинної стінки. Кутикула - це тонкий шар воску і пектинів, який покриває первинну стінку, що складається з мікрофібрил целюлози. Ці мікрофібрили організовані в мережу спіралей з правою та лівою орієнтацією.
2. Вторинна стінка складається з кількох концентричних шарів мікрофібрил, які періодично змінюють свою кутову орієнтацію відносно осі волокна.
3. Зруйнована центральна западина - це просвіт, що складається з висохлих залишків клітинного ядра і протоплазми.
